ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ДЕНЬ БІБЛІОТЕК

                                    МОЯ ПРОФЕСІЯ - БІБЛІОТЕКАР

 30 вересня - Всеукраїнський день бібліотек. Відзначається в Україні згідно з Указом Президента від 14 травня 1998 р. 

                                          Споконвіків про книгу знають люди,

                                    Адже то матінка всіляких знань,

                                    Адже то подруга твоя найкраща,

                                    Райдуга казки і бажань.

                                              Бере початок з начерків в печерах,

                                              А згодом - із глиняних плит.

                                              Була вона й на камені близь моря,

                                              А зараз із паперу зроблена лежить.

                                   Незамінна у житті цім повсякденнім,

                                   Розумним хочеш буть - читай,

                                   У ній сторінки мудрості святої

                                   Дорожча грошей - так і знай!

                                              І ось зібрались ми у місці цім святім,

                                              Царить тут дух безсмертний, спокій і добро.

                                              Тут рідний запах книги й фарби,

                                              Немов посіяне зерно.

                                   Посіяне зерно весною,

                                   І колоситься, виростає,

                                   Немов золотить нашу душу,

                                   Коли ми мрієм і читаєм.

                                               БІБЛІОТЕКО наша, з ювілеєм

                                               Хочу тебе я щиро привітати,

                                               Бажаю гарних друзів-читачів,

                                               Щоб вміли твою Книгу славить- прославляти!

                                                             (Влада Гречкосій)     10.11.2011 р.

  Цей вірш школярка Влада присвятила нашій бібліотеці в рік 60-річчя бібліотеки.

Сьогодні, на жаль,не всім книгам знаходиться місце в оселі. Тому актуальним є вислів: "Не викинь книгу на смітник, віддай її в бібліотеку". І  бібліотекарі із задоволенням приймають книги в дар. Деякі книги залишаються в бібліотеці, а іншим ми даємо шанс знайти нового шанувальника. Девіз нашої бібліотеки:                " Кожному читачеві свою книгу, кожній книзі - свого читача". На честь Дня бібліотек ми влаштували ярмарок подарованих книг. Книги можна було вибрати і в бібліотеці, і біля бібліотеки.Ми дуже раді, що всі, хто прийшов до нас, взяли собі книгу. Дякуємо всім, хто дарує бібліотеці книги. Ми запрошуємо зацікавлених до нас в бібліотеку вибрати собі в подарунок книгу. Нам дарують, ми даруємо. І ходить книжечка по колу. Прочитав сам - передай іншому. 

 Із святом Вас. колеги бібліотекарі - хранителі слова і добра! Хай ваші дні робочі будуть яскравими, творчими та іноваційними!

Із святом, шанувальники книги і бібліотеки! 

Кролики - товариські істоти

   26 вересня - Міжнародний день кролів

   Кролі - найближчі родичі зайців. Свійські кролі походять від дикого кроля, який із Піренейського півострова був завезений в інші регіони Європи, до Північної Африки, Південної Америки, Австралії та Нової Зеландії. Одомашнювати цих тварин люди почали понад 2000 років тому і розводити задля м'яса, пуху та гарного хутра. Нині цих тваринок розводять у багатьох країнах світу. Існує близько 80 порід свійських кролів - пухові і хутрові (довго- і короткошерсті), шкуркові, м'ясо-шкуркові, м'ясні та інші. Серед них є справжні велетні, їх так і називають білі велетні і сірі велетні. Серед пухових кролів славляться ангорські. Пух вони дають білий, довгий,дуже теплий, тонкий і легкий. Із нього виготовляють високоякісні вироби: шарфи, щкарпетки, берети, пухові шалі тощо. Кролі їдять траву, корнеплоди, сіно, гілки дерев, зерно, комбікорми.                                          В Україні кролівництво дуже поширене. В селах можна побачити різноманітні породи свійського кроля: сірий та білий велетень, шиншила, віденський голубий, ангорський, сріблястий, чорнобурий та інші. Свійські кролі живуть 6-7 років.

 Найкрупніша порода кролів - це фламандр, або бельгійський велетень. Він буває завдовжки до 90 см, а важить - до 8 кг. До найманших кролів належить карликовий кролик масою до 1 кг.

 У Голландії провели такий дослід: випустили кролів на помідорну плантацію. Довгоухі звірята дружно взялися до діла і знищили увесь бур'ян. Помідорів вони навіть не зачепили.

  Свято було вигадане благодійними організаціями, щоб звернути увагу людей на проблему використання хутра в шубах і м'яса кролів в нашому раціоні, до більш людському відношенню до кролів.

Довгоухий і сіренький,                                                    Сірі, білі, ще й пухнасті,
В нього хвостик є маленький.                                       Є на фермі кроленята.
Дай морвиночки шматочок -                                         Я для них несу травичку,
Кролик з'їсть і ще захоче.                                               З будяків зелену гичку,
Та капуста - наймиліша:                                                 Ще й з капусти качани,
Ні листочка не залишить.                                               Щоб скоріш росли вони.   
         (Ю.Каспарова)                                                                       (В.Мордань)

                                             Гарні та пухнасті кролики вухасті. Мають гострі зуби.

                                    Їсти дуже люблять моркву і капусту, сухарі із хрустом.

                                    Буде тепло влітку, випущу їх з клітки.

                                    Хай собі стрибають, ноги розминають.
                                                                         (В.Паронова)        
                     
                       Кролі є героями цікавих книжок.

 

   Раптом Братець Кролик побачив Братця Черепаху. Зупинився Кролик і постукав в дах будинку Черепахи і спитав, чи вдома господар. А Братець Черепаха відповів, що вдома...
   Ганявся-ганявся Братець Лис за Братцем Кроликом, так і сяк примудрявся, аби його спіймати. А Кролик так і сяк примудрявся, аби його Лис не спіймав...                      Якось Братець  Кролик, перебуваючи у доброму гуморі, біг кудись у справах. Біг, біг, та раптом так натомився - лапи й ті не слухались. І дуже йому захотілося пити. Вже він був майже вдома, раптом бачить - пасеться в полі Матінка Корова. Він і вирішив спробувати свого щастя...

 

   Алісі набридло сидіти без діла поруч з сестрою на березі. Літня спека зовсім розморила її. Коли це просто перед нею прошмигнув білий Кролик із рожевими очима. Ну Кролик то й Кролик, прошмигнув то й прошмигнув...І те Алісі не дивно, що Кролик говорив: "Ой лишенько, ой лишенько! Я спізнюся!" Та коли Кролик дістав із жилетної кишені годинник, поглянув на нього і стрімголов побіг далі, Аліса зірвалася на рівні ноги, - де ж таки, вона зроду не бачила Кролика в жилеті та ще й при годиннику. Вона аж затремтіла з цікавості й побігла слідом за Кроликом...

                                                                                   

   Рваним Вушком називали кролика з білим     пухнастим хвостом. Його назвали так тому, що одне вухо було у нього розідрано, - знак, залишений йому назавжди його першою пригодою в житті. Чорна змія намагалася задушити кролика, але матуся Моллі врятувала його. Кроленя залишилося неушкодженим, тільки його ліве вушко виявилося дуже подертим зубами жахливої змії.

   Бойовий Коник знав майже всіх собак містечка... Ні одна собака не змусить Бойового Коника повернути із шляху перегонів.


                                 Література:

• Аліса в країні чудес. - Харьків:Торнадо,2006. -48с.
• Гарріс, Д.Ч. Казки дядечка Рімуса. - К.:Школа, 2006. - 143 с.
• Світ-дивосвіт: Хрестоматія з природознавства. - К:Лелека,2004.- 224с.
• Сетон-Томпсон, Э. Рассказы о животных. - М.:Эксмо, 2008. - 507 с.
• Сетон-Томпсон,Э. Рваное ушко.-М:Малыш,189. -79с.
• Сусіди по планеті. - К.:Махаон-Україна, 2001. - 96 с.
• Цеханська, О.Ф. Світ тварин.- Харків: Ранок, 2006. -320 с.

                                                                                               В цей день одягніть на свого улюбленця шапочку або колпак і відсвяткуйте з ним це чудове свято.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                    

                                                               

ЗАГАДКОВІ, НЕЗВИЧАЙНІ ІСТОТИ

        20 вересня   -     Міжнародний день (ніч) кажанів

Вночі з 20 на 21 вересня у світі відзначають незвичайне природоохоронне свято - Ніч кажанів. Багато видів кажанів  - на межі зникнення. Є Міжнародна угода про охорону рукокрилих. Кажани поширені на всіх континентах, крім полюсів. Існують різні види кажанів: підковоніс малий, підковоніс великий, вухань, широковух, довгокрилець, вечірниця руда (дозірна), нетопир малий, нетопир натузіуса, кажан пізній, кажан двоколірний; нічниця - гостровуха, триколірна, вусата,  війчаста,  водяна,  ставкова, інші.Серед 22 видів, які зустрічаються на території України, поряд із людиною найчастіше живуть вухані, нічниці та кажан пізній.
   Кажанів часто називають летючими мишами, хоча ця назва не зовсім вдала, бо кажани належать до ряду рукокрилих, а миші - до гризунів. Кажани відрізняються своїм зовнішнім видом від інших тварин. Це маленькі сірі звірки, покриті м'якою шерстю. У вухах мають невеликі шкіряні вирости. По землі ці звірки вміють ходити, і води не бояться. Особливий інтерес викликають кажани-риболови. Справа в тому, що вони мають "локатори", які "бачать" у воді. І кожного разу, коли кажан занурює свої пазурі під воду, на поверхню вони повертаються із здобиччю.  Вони добре пристосовані до польоту. Передні кінцівки у них перетворилися на крила. Кажани переважно комахоїдні, лише окремі види живляться плодами рослин, пилком або нектаром квіток. Вдень, згорнувшись у свої широкі крила, як у плащі, вони висять у дуплах вниз головою, а вночі вирушають на полювання. Вони полюють на нічних комах - жуків, метеликів, комарів. Поночі літають переважно шкідливі комахи. Одна тваринка за годину виловлює понад 500 комах:  небезпечних шкідників лісових, садових і польових культур.  За рік один кажан може з'їсти понад 4 кг різноманітних комах.  Усе це свідчить про корисне значення цих звірків, у зв'язку з чим вони заслуговують на всебічну охорону і захист.             В південноамериканських джунглях живуть вампіри або десмоди. Їх 3 види. Живляться кров'ю хребетних тварин, рибою, птахами.  Кажани добре орінтуються в просторі. Під час польоту вони голосовими зв'язками безперервно посилають у простір ультразвуки - невидимі і нечутні нам високочастотні хвилі, які, натрапивши на предмет, відбиваються і повертається назад. Кажан їх вловлює органом слуху. Живуть кажани 10 - 20 років.

      У Польщі є замок Мальборк, який у 1997 р. було занесено до списку світової спадщини ЮНЕСКО.  У Мальборкському замку є величезна колонія нетопирів. Кажани злітаються сюди зі всіх куточків Польщі і спокійно зимують у найнедоступніших закутках. Побачити їх не можна, але легенди про мальборкських вампірів - справжня замануха для любителів гострих відчуттів.

Найменший вид кажанів Європи нетопир-карлик. Розмах крил не перевищує 10 см, а маса 3-5 г. Живиться комарами. Живе колоніями, чисельність яких може досягати сотень і тисяч особин. Звичайно селяться в різного роду пустотах, на горищах і у вентиляційних отворах міських будинків. Відрізняються стрімким і вертким польотом. Чудово розвинена ультразвукова ехолокація, що допомогає орієнтуватися в цілковитій темряві.

"Вампірятко" - перша з восьми книжок знаної австрійської письменниці Ренате Вельш про надзвичайно симпатичного, веселого й винахідливого вампірчика та його несподівану подругу - поважну пані Ліцці.                                                                                                На шматі посеред павутиння лежав малесенький нетопир. І солодко спав...  Нетопир прокинувся...Звірятко тихенько  запищало...Потім згорнувся калачиком у долоні пані Ліцці й знову заснув. Вона поміркувала, з чого б то зробити йому ліжечко. Вона витягла зі шкатулки срібний ланцюжок і поклала туди маленького нетопира, на блакитну вату. Накрила його носовичком і поставила шкатулку на підвіконня, не те місце, куди світило сонечко.

                                               Рано-вранці на світанку

                                               Мій Вампірко будиться,

                                               довго він не нудиться,

                                               а летить стрілою вниз, де бурхлива вулиця...     

                                                            А Вампірко мій такий,

                                                            до роботи беручкий,

                                                            кров не смокче ані-ані,

                                                            знається він на сметані,

                                                            знається на молоці,

                                                           а коли лихі людці

                                                           йому на зуб трапляються -

                                                           в добрих обертаються.

   Багато людей бояться кажанів, оскільки ті літають лише вночі й нечутно, мов привиди, з'являються з мороку Та й на перший погляд вони видаються мало симпатичними, якщо не сказати - потворними. Але це корисні для людини істоти. Тож убивати їх не слід. І не лякайтеся, нічого поганого вони вам не заподіють.

                                                          Література:

• Вельш, Р. Вампірятко. - Львів:Кальварія, 2006. - 93 с.
• Високий Замок, 2015, 13 - 19 серпня.
• Дивовижне у світі тварин. - К.:Павлін,2005. - 208 с.
• Світ-дивосвіт України. - К.: Лелека, 2004. -224 с.
• Цеханська, О.Ф. Світ тварин. - Харків: Ранок, 2006. -320 с.

Линуть в небі журавлі. А курличуть до землі...

          13 вересня  - Міжнародний день журавля

   Вперше День журавля святкували в 2002 році в США. Вчені-екологи звернули увагу на зниження чисельності американського виду і почали підкладати яйця в гнізда журавлів інших видів, які вирушали на гніздування в безпечні місця. День, коли на гніздування вирушив весь виводок врятованих птахів, був оголошений новим екологічним святом, а журавель став символом олрганізацій, що охороняють природу. Журавлі живуть на всіх континентах, окрім Антарктиди і Південної Америки. В неволі журавель може прожити 80 років, а на свободі - до 20. В Червону книгу України занесені журавель сірий і журавель степовий. Журавель сірий гніздиться на важкоприступних болотах Полісся та Лівобережного Лісостепу. Зимує у Північній Африці, Західній та Південній Азії. Журавель степовий гніздиться у Херсонській, Запорізькій, Донецькій областях і Криму. Зимує у Північній Африці та Південно-Східній Азії.

   За східним віруванням в журавлів перетворюються душі славних воїнів, які полегли в боях. Дагестанський поет Расул Гамзатов написав вірш "Журавлі". "Мені  часом здається, що солдати, які не повернулися з боїв, , не полягли, а залишились жити, перетворившись в білих журавлів..." Кожної осені журавлі поспішають до місць зимівлі. Журавлі летять трикутником, або, як кажуть у народі, ключем. Летять уночі й удень. І в ясну, і в похмуру, туманну осінню погоду з височини долинає їхнє протягло-співуче і немовби сумне курликання.   

                                                   Летять у вирій журавлі                                                                                                                        Над спорожнілими полями,                                                                                                                  Лісам, де літо пробули,                                                                                                                          Вони кричать:"Летімо з нами!"

                                                                   (З.Александрова)

Журавель є героєм багатьох літературних творів: казок, оповідань, легенд, пісень. Поети присвятили цьому дивному птаху свої вірші.

Тому веселиками звуться журавлі, що прилітають до веселої землі,

що теплий день приносять на крилі і залишають в нашому селі.

   Лиш навесні веселики вони, а журавлями звуться восени,

   бо журяться, у вірій летючи, бо не заміниш рідний край нічим.

                                                       (Г.Паламарчук)

На болоті журавель цілий день збирав щавель.

Назбирав собі на борщ, та якраз вперіщив дощ,

І щавель знесла водиця, - без борщу лишилась птиця.

З того часу журавель сировим жує щавель.

                                                      (М.Стельмах)

Журавлики - журавлі, де літали ви, малі,

Де бували?

- Ми у теплі краї, у казкові гаї мандрували.

- Розкажіть, журавлі, як на дальній землі зимували?

- Ми в казкових гаях все по рідних краях сумували.

                                                    (П.Воронько)

Журавлі летять, курличуть, шлють останнє "прощавай!",

Літечко з собою кличуть, забирають в теплий край.

        Ой, як жалко мені літа і журавликів моїх.

        Та не буду я тужити, бо весною стріну їх!

                                                    (М.Познанська)

Був собі журавель та журавочка, накосили сінця повні ясельця.

Наша пісня гарна і нова, почнем її знову: був собі журавель...

                                                  (українська народна пісня)

Здалеку під небом, в вирій летячи,

Голосно курличуть журавлів ключі.

                                                    (Я.Щоголів)

Журавлику мій сірий, ти вже летиш у вирій...

Курли - курли - курли - побачимось коли?!

Тобі услід кричу, от-от і сам злечу.

Та голос долина: жди, як прийде весна!

Вернусь, коли нова почне рости трава.

                                                     (Т.Майданович)

Журавлі - дивні птахи, які прикрашають землю. Про них можна прочитати в багатьох книжках, які є в нашій бібліотеці. Дуже хочеться, щоб наші діти зацікавились птахами, яких залишилось небагато і замислились над тим, як треба берегти природу. Наше життя не сповільниться від того, що якийсь птах залишиться людині лише на малюнках. Але кожен із захопленням дивиться на небо, коли чує курликання і проводжає поглядом пташинні зграї. Бажаємо всім побачити і почути це чудо! 

                                                       Кру! Кру! Курли! То журавлі линуть від нас в теплі краї.

Небо тумани все затягли. Линуть на південь там журавлі.

Линуть, курличуть: "Кру! Кру! Курли!".

Весна настане - вернемось ми.

                                                (К.Перелісна)

Література

•  Азбука природи України. -К.: Школа, 2001- 77 с.
• Большая энциклопедия природы для детей. -М.,1994.
• Дивовижні історії: Оповідання. -Х., 2006.- 64 с.
• Заянчковський, І. Пастухи та артисти. - К.: Веселка,1981 - 253
• Землянських, І. Наші птахи. - К.:Богдана,2004.- 48 с.
• Ілюстрована енциклопедія тварин. -Харків.: Пегас,2007.- 112 с.
• Казки про тварин. -К.:Махаон-Україна, 2007.- 64 с.
• Лисичка і журавель. - К., 2014.
• Тварини: Дитячий ілюстрований атлас. - Харків.: Клуб.сім.дозв.,2012.- 48 с.
• Тварини і рослини світу:Енциклопедія. -Львів: Аверс,2002.-176 с.
• Тваринний світ України: Енциклопедія-довідник. -К.: Школа, 2006.-78 с.
• Червона книга України.Вони чекають на нашу допомогу.-Харків,2008. -220с..

ОСІНЬ ЗОЛОТАЯ ТИХО-НІЖНО ХОДИТЬ

                                                              Осінні листочки

                                            Листочки танцюють, листочки кружляють
                                            І ковдрою людям під ноги лягають.
                                            Червоні, зелені на ковдрі малюнки -
                                            Це осінь малює свої візерунки.
                                            Листочки дубові, листочки кленові,
                                            Брунатні, смарагдові і пурпурові.
                                                                              (Ю.Каспарова)

                                               Осінь на землю тихенько спускається
                                               В небі летить, наче птах.
                                               Крилами-хмарами небо вкривається.
                                              Пухом тумани із крил її падають,
                                              Стеляться в вільних степах.
                                              Літо зелене і радісне згадують.
                                              Стріпує крилами осінь широкими,
                                              Роси спадають у млі,
                                              Ллються крізь неї дощами-потоками.
                                              Літо веселе, співоче минається,
                                              Спокій стає на землі...
                                              Тиха, задумлива осінь спускається.
                                                                                             (М.Рильський)
                                

Давньослов'янське слово "осінь" означало "час жнив". Часто ми чуємо: рання осінь, золота пора, пізня осінь. Осінь нагадує вередливу царівну, котра то теплом повіє, то щедро золотом посипле, а то й може закапризувати чи заплакати, немов оте мале дитя.

Вересень

           Квіти в полі відцвітають, з дому птахи відлітають.

 Кличе вересень у гості золоту красуню осінь.

Назва першого місяця осені пов'язана з медоносною рослиною вересом - рослиною, дуже поширеною на Поліссі. Цей вічнозелений кущ квітує з серпня і до кінця жовтня. Дотепер деінде збереглися й інші, давні назви: ревун (в цей час олені влаштовують свої шлюбні турніри і ревуть), зарев (починає жовтіти листя), сівень (час масового висівання збіжжя), маїк (деякі рослини вдруге цвітуть). 

Жовтень

              Нам приніс дарунки жовтень: всі дерева стали жовті.

             Скрізь усе розфарбував - де ж він фарби стільки взяв.

Жовтень - середина осені, пора жовтого листу. Є інші назви місяця: грязень (від грузьких доріг), хмурень (надмірно похмурих днів), листопадник (період опадання листя), зазимник (появи перших відчутних заморозків). Однак найточнішою, напевно, можна вважати назву - весільник. Починаючи від Покрови, тобто 14 жовтня, вже дозволялося справляти весілля. "Жовтень на весілля багатий".

Листопад

Всі звірята в листопаді засинати в нірках раді.

  Ведмежатко до весни спить і бачить дивні сни.

Листопад не потребує пояснень, бо в самому слові чути шелест листя, що падає на землю. Цікаві й місцеві назви листопада - напівзимник, ворота зими, грудкотрус, листопадень, падолист.

В бібліотеці можна ознайомитися з виставкою, яка присвячена ОСЕНІ.