Бібліо Читайлик. new: січня 2016

пʼятниця, січня 29, 2016

І у віки залізним кроком Герої Крут ідуть

29 січня - День пам'яті Героїв Крут
При станції Крути їх триста було

Ой сніжини линуть
На поля, низини,
Покривають місто Крути
В нашій Україні.
Був там бій завзятий -
Це вам треба знати!
Там боролось хлопців триста
З ворогом проклятим.
Бились хлопці жваво.
Та гукали "Слава!"
Та побив їх ворог лютий,
Мати заридала.
В нас у січні свято,
В день двадцять дев'ятий,
Треба хлопців нам, Крутянців,
У цей день згадати.
Бо вони змагались
У цей день холодний,
Щоб Державу Українську
Мали ми сьогодні!
(Христина Лисовецька)

Проголошення самостійної Української Народної Республіки 25 січня 1918 р. активізувало дії українських більшовиків. Курінь січових стрільців вів кровопролитні бої проти радянських військ під командуванням М.Муравйова на підступах до Києва. І уночі 28 січня 1918 р. з Києва було вислано на фронт останні українські формування, які мали зупинити ворога на шляху до столиці. Були це переважно юнаки Військової Школи, студенти університету св.Володимира , студенти гімназій, які утворили Помічний Курінь Студентів Січових Стрільців - майже 300 осіб під командуванням сотника Омельченка. Тим часом фронт відкотився до вузлової станції Крути, де 29 січня відбулася вирішальна битва. Бійці куреня бились із завзяттям, але стримати більшовицьку навалу не змогли. Крутянський бій підтвердив не лише готовність молоді відстоювати ідеали української революції, але серйозні прорахунки концепції Центральної Ради щодо оборони республіки, зокрема, нехтування її лідерів створенням регулярної армії. Пізніше, коли Крути знову відійшли до УНР, на станції було зібрано останки полеглих, перевезено до Києва і 19 березня з військовими почестями поховано у братській могилі на Аскольдовому цвинтарі. Трагічна загибель студентського куреня під Крутами стала символом патріотизму і жертовності у боротьбі за незалежну Україну.

Література

Довідник з історії України. - К.: Генеза, 2002. - 1136 с.
Історія України. - Львів: Світ, 1998. - 488 с.
Хрестоматія з історії України. - К.: КНТ, 2007. - 520 с.

середа, січня 27, 2016

Павло Тичина: відомий та невідомий...

ВЕЛИКИЙ МАЙСТЕР ЛІТЕРАТУРИ - ПАВЛО ТИЧИНА
27 січня - 125 років від дня народження (1891 - 1967 рр.)

Павло Григорович Тичина народився 27 січня 1891 року в селі Пісках на Чернігівщині в багатодітній родині дяка і вчителя "школи грамоти".Тут поет почав ходити в школу. Батьки вирішили вчити далі здібного сина. В 9 років він розлучився з родиною. Про це розповів П.Тичина у вірші "З мого дитинства" (1940):

- А що ж, - озвалась мати, -що робить? -

Погладила мене рукою. Лиця

заплакані. - Павлусю! Трудно жить!

Ти їдь. Мо' вдасться в бурсу поступить.

Хлопчина приїхав до Чернігова, де його прийняли співаком до манастирського хору. Заробляючи в хорі на життя, Павло навчається в Чернігівській бурсі. По закінченні бурси Тичина 1907 р. вступив до Чернігівської духовної семінарії. В ній було добре поставлено музичне виховання. Юнак співав у хорах, грав на кларнеті й гобої, а згодом був і регентом семінарського хору. Тичина любив малювати. І під час малювання він познайомився з Михайлом Коцюбинським. 1913 р. Павло Тичина закінчив семінарію і переїхав до Києва. Він вступає на економічний відділ Київського комерційного інституту. 1920 р. поет у складі хорової капели Кирила Стеценка подорожує по Україні. 1923 р. Тичина переїжджає до Харкова. У листопаді 1943 р. повернувся у звільнений Київ, де жив постійно.

1918 р. вийшла перша збірка поезій Тичини під назвою "Сонячні кларнети". Для української літератури вихід у світ збірки знаменував собою визначну подію. Бог і природа обдарувала Павла Тичину хистом щедро, щедротно.

Тичина був майстром слова, природженим музикою, природженим малярем. Самотужки досконало опанував майже 20 іноземних мов. Збереглися переклади Павла Тичини на українську мову з сорока мов світу. У творчості поета домінують тематичні мотиви: мотив любові до України
Блакить мою душу обвіяла,
душа моя сонця намріяла,
душа причастилася кротості трав.
- Добридень! - я світу сказав.
Струмок серед гаю, як стрічечка.
На квітці метелик, мов свічечка.
Хвилюють, маюють, квітують поля -
добридень тобі, Україно моя!
(1907 ?)
мотив природи,
Квітчастий луг і дощик золотий.
А в далині, мов акварелі, -
Примружились гаї, замислились оселі...
Ах, серце, пий!
Повітря - мов прив'ялий трунок.
Це рання осінь шле цілунок
Такий чудовий та сумний.

ЛЮБОВНА ЛІРИКА

Ви знаєте, як липа шелестить...

Ви знаєте, як липа шелестить

У місячні весняні ночі? -

Кохана спить, кохана спить,

Піди збуди, цілуй їй очі.

Кохана спить...

Ви чули ж бо: так липа шелестить.

Ви знаєте, як сплять старі гаї? -

Вони все бачать крізь тумани.

Ось місяць, зорі, солов'ї...

"Я твій" - десь чують дідугани.

А солов'ї!..

Та ви вже знаєте, як сплять гаї!

6 травня 1911 р.

АВТОПОРТРЕТ

В бібліотеці можна ознайомитися з матеріалами виставки " Тичина Павло Григорович - орфей української поезії"

Рекомендована література:

* З архіву П.Г.Тичини ( збірник документів і матеріалів). - К.:Наукова думка. 1990. - 604 с.

* Павло Тичина: програмні тексти, ілюстрації, пояснення. - К., 2001.

* Співець нового світу: Спогади про Павла Тичину. - К.: Дніпро, 1971. - 508 с.

* Тельнюк, С. Молодий я, молодий. Поетичний світ Павла Тичини. - К.: Дніпро, 1990. - 420 с.

* Тельнюк, С. Павло Тичина. -К.: Молодь, 1979. - 336 с.

пʼятниця, січня 22, 2016

Наша непоборна Держава Соборна

МАЄМО ЩОРІЧНО: двадцять друге січня

Київ, срібна хуртовина,
Двадцять друге січня.
Об'єдналась Україна
Західна і Східна.
Сніг повсюди в місті тане,
наче від багаття, -
галичани і кияни
обнялись, як браття.
У веселій позолоті
софіївські бані,
прапори блакитно-жовті
грають на майдані.
(Олесь Лупій)

21 січня 1919 року відбулося перше зібрання представників урядів Східної і Західної частин України. 22 січня 1919 року стало датою повної самостійності і соборності України. В історичний день 22 січня із самого ранку Київ набув святкового вигляду. На будинках державних установ майоріли національні синьо-жовті прапори. Вхід з Володимирської вулиці на Софійський майдан прикрасила тріумфальна арка зі старовинними гербами України та Галичини. Військовий оркестр виконав національний гімн "Ще не вмерла Україна", У відповідь звідусіль залунали вигуки "Слава!". В полудень перед собором Св.Софії зібралися члени Директорії, Правительства, Галицької делегації, делегати Трудового Конгресу, Національного Союзу, Земств і інших політичних організацій, представники цивільниїх і військових урядів, закордонні дипломати і великі маси народу. З собору Св.Софії вийшла процесія з архиєпископом Агапітом на чолі й пішла на Софійську площу під урочисті звуки дзвонів з Мазепиної дзвіниці й інших церков Києва, а їм вторував гук гармат з Печерська. Акт Соборності розпочав своїм привітом представник Української Національної Ради, голова Галицької делегації Л.Бачинський; а Л.Цегельський (державний секреатр ЗУНР) прочитав заяву Президії УНРади і Державного Секретаріату про волю ЗУНР об'єднатися в одну українську соборну державу. Цю заяву всі учасники прийняли довготривалими оплесками. Був зачитаний текст "Універсалу Соборності", де говорилося: "Однині на всіх землях України, розділених віками, - Галичині, Буковині, Закарпатській Русі і Наддніпрянській Україні - буде одна, велика Україна. Мрії, для яких найкращі сини України жили і вмирали, стали дійсністю. Однині, повіки буде одна, самостійна Українська Народна Республіка". Це була велика, врочиста, єдина в своєму роді історична маніфестація солідарності . 22 січня 1919 року - початок нової доби в житті народу України. Враховуючи це, Президент України видав 21 січня 1999 р. Указ про встановлення Дня Соборності України, який щорічно відзначається 22 січня - у день проголошення в 1919 р. Акта Злуки УНР і ЗУНР.
Вийшли люди на майдан Софії,
Де колись лунала княжа слава,
Хтось сказав: "Сповнились ваші мрії,
Україна - вільна вже Держава!"
Хтось сказав, і всі почули люди,
З Києва аж по самі Карпати:
Україна є, була і буде!
Вже її нікому не здолати!
(Христина Лисовецька)

Представляємо виставку "Соборність і злагода - умови процвітання України".

Пропонуємо літературу, в якій можна знайти матеріал про історичну подію

Історичний календар. Випуск 5, 8. К, 1999-2002 рр..
Історія України: Документи. Матеріали.- К.: Академія, 2001.- 447 с.
Історія України: нове бачення. - К.: Альтернативи, 2000. - 463 с.
Історія України. - Х.: Фоліо. - 319 с.
Історія України. - Львів: Світ, 1998. - 488 с.
Нагаєвський, І. Історія держави двадцятого століття. - К.: "Укр.письменник". 1993. - 413 с.
Україна: Антологія пам'яток державоутворення. т.7.: Відродження української державності. -К.: Вид-во Соломії Павличко "Основи", 2008. - 703 с.
Україна: Антологія пам'яток державоутворення. т.10.: Відродження й утвердження української державності. -К.: Вид-во Соломії Павличко "Основи", 2009. - 670 с.

середа, січня 20, 2016

І "КІБОРГАМИ" ЗВУТЬСЯ КОЗАКИ...

МОВ ГОРДА СІЧ, СТОЇТЬ АЕРОДРОМ...
20 січня - роковини трагедії в Донецькому аеропорту.
Оборона Донецького аеропорту тривала 242 дні. З першими відбитими потужними атаками бойовиків і народилася легенда про "кіборгів". Мужні захисники вистояли, але не витримала стеля 2-го поверху терміналу. Бетонні плити обрушилися на бійців. Загинули 51 захисників. Донецький аеропорт був залишений українськими "кіборгами". Але оборона Донецького аеропорту для Укрїни - це свідчення героїзму її бійців, що успішно протистоять силі ворога; символ незламності українського духу.