МАЄМО ЩОРІЧНО: двадцять друге січня
Київ, срібна хуртовина,
Двадцять друге січня.
Об'єдналась Україна
Західна і Східна.
Сніг повсюди в місті тане,
наче від багаття, -
галичани і кияни
обнялись, як браття.
У веселій позолоті
софіївські бані,
прапори блакитно-жовті
грають на майдані.
(Олесь Лупій)
21 січня 1919 року відбулося перше зібрання представників урядів Східної і Західної частин України. 22 січня 1919 року стало датою повної самостійності і соборності України. В історичний день 22 січня із самого ранку Київ набув святкового вигляду. На будинках державних установ майоріли національні синьо-жовті прапори. Вхід з Володимирської вулиці на Софійський майдан прикрасила тріумфальна арка зі старовинними гербами України та Галичини. Військовий оркестр виконав національний гімн "Ще не вмерла Україна", У відповідь звідусіль залунали вигуки "Слава!". В полудень перед собором Св.Софії зібралися члени Директорії, Правительства, Галицької делегації, делегати Трудового Конгресу, Національного Союзу, Земств і інших політичних організацій, представники цивільниїх і військових урядів, закордонні дипломати і великі маси народу. З собору Св.Софії вийшла процесія з архиєпископом Агапітом на чолі й пішла на Софійську площу під урочисті звуки дзвонів з Мазепиної дзвіниці й інших церков Києва, а їм вторував гук гармат з Печерська. Акт Соборності розпочав своїм привітом представник Української Національної Ради, голова Галицької делегації Л.Бачинський; а Л.Цегельський (державний секреатр ЗУНР) прочитав заяву Президії УНРади і Державного Секретаріату про волю ЗУНР об'єднатися в одну українську соборну державу. Цю заяву всі учасники прийняли довготривалими оплесками. Був зачитаний текст "Універсалу Соборності", де говорилося: "Однині на всіх землях України, розділених віками, - Галичині, Буковині, Закарпатській Русі і Наддніпрянській Україні - буде одна, велика Україна. Мрії, для яких найкращі сини України жили і вмирали, стали дійсністю. Однині, повіки буде одна, самостійна Українська Народна Республіка". Це була велика, врочиста, єдина в своєму роді історична маніфестація солідарності . 22 січня 1919 року - початок нової доби в житті народу України. Враховуючи це, Президент України видав 21 січня 1999 р. Указ про встановлення Дня Соборності України, який щорічно відзначається 22 січня - у день проголошення в 1919 р. Акта Злуки УНР і ЗУНР.
Вийшли люди на майдан Софії,
Де колись лунала княжа слава,
Хтось сказав: "Сповнились ваші мрії,
Україна - вільна вже Держава!"
Хтось сказав, і всі почули люди,
З Києва аж по самі Карпати:
Україна є, була і буде!
Вже її нікому не здолати!
(Христина Лисовецька)
Представляємо виставку "Соборність і злагода - умови процвітання України".
Пропонуємо літературу, в якій можна знайти матеріал про історичну подію
Київ, срібна хуртовина,
Двадцять друге січня.
Об'єдналась Україна
Західна і Східна.
Сніг повсюди в місті тане,
наче від багаття, -
галичани і кияни
обнялись, як браття.
У веселій позолоті
софіївські бані,
прапори блакитно-жовті
грають на майдані.
(Олесь Лупій)
21 січня 1919 року відбулося перше зібрання представників урядів Східної і Західної частин України. 22 січня 1919 року стало датою повної самостійності і соборності України. В історичний день 22 січня із самого ранку Київ набув святкового вигляду. На будинках державних установ майоріли національні синьо-жовті прапори. Вхід з Володимирської вулиці на Софійський майдан прикрасила тріумфальна арка зі старовинними гербами України та Галичини. Військовий оркестр виконав національний гімн "Ще не вмерла Україна", У відповідь звідусіль залунали вигуки "Слава!". В полудень перед собором Св.Софії зібралися члени Директорії, Правительства, Галицької делегації, делегати Трудового Конгресу, Національного Союзу, Земств і інших політичних організацій, представники цивільниїх і військових урядів, закордонні дипломати і великі маси народу. З собору Св.Софії вийшла процесія з архиєпископом Агапітом на чолі й пішла на Софійську площу під урочисті звуки дзвонів з Мазепиної дзвіниці й інших церков Києва, а їм вторував гук гармат з Печерська. Акт Соборності розпочав своїм привітом представник Української Національної Ради, голова Галицької делегації Л.Бачинський; а Л.Цегельський (державний секреатр ЗУНР) прочитав заяву Президії УНРади і Державного Секретаріату про волю ЗУНР об'єднатися в одну українську соборну державу. Цю заяву всі учасники прийняли довготривалими оплесками. Був зачитаний текст "Універсалу Соборності", де говорилося: "Однині на всіх землях України, розділених віками, - Галичині, Буковині, Закарпатській Русі і Наддніпрянській Україні - буде одна, велика Україна. Мрії, для яких найкращі сини України жили і вмирали, стали дійсністю. Однині, повіки буде одна, самостійна Українська Народна Республіка". Це була велика, врочиста, єдина в своєму роді історична маніфестація солідарності . 22 січня 1919 року - початок нової доби в житті народу України. Враховуючи це, Президент України видав 21 січня 1999 р. Указ про встановлення Дня Соборності України, який щорічно відзначається 22 січня - у день проголошення в 1919 р. Акта Злуки УНР і ЗУНР.
Вийшли люди на майдан Софії,
Де колись лунала княжа слава,
Хтось сказав: "Сповнились ваші мрії,
Україна - вільна вже Держава!"
Хтось сказав, і всі почули люди,
З Києва аж по самі Карпати:
Україна є, була і буде!
Вже її нікому не здолати!
(Христина Лисовецька)
Представляємо виставку "Соборність і злагода - умови процвітання України".
Пропонуємо літературу, в якій можна знайти матеріал про історичну подію
- Історичний календар. Випуск 5, 8. К, 1999-2002 рр..
- Історія України: Документи. Матеріали.- К.: Академія, 2001.- 447 с.
- Історія України: нове бачення. - К.: Альтернативи, 2000. - 463 с.
- Історія України. - Х.: Фоліо. - 319 с.
- Історія України. - Львів: Світ, 1998. - 488 с.
- Нагаєвський, І. Історія держави двадцятого століття. - К.: "Укр.письменник". 1993. - 413 с.
- Україна: Антологія пам'яток державоутворення. т.7.: Відродження української державності. -К.: Вид-во Соломії Павличко "Основи", 2008. - 703 с.
- Україна: Антологія пам'яток державоутворення. т.10.: Відродження й утвердження української державності. -К.: Вид-во Соломії Павличко "Основи", 2009. - 670 с.
Немає коментарів:
Дописати коментар