Леся Українка - окраса і гордість української нації
Леся Українка (Лариса Петрівна Косач) народилася 25 лютого 1871 р. у Новограді-Волинському. В 9 років вона вже писала вірші ("Надія"), у 13 почала друкуватись. У 1884 р. у Львові в часописі "Зоря" було опубліковано два вірші ("Конвалія" і "Сафо"), під якими вперше з'явилось ім'я - Леся Українка (підібрала псевдонім мати). Теми невипадкові: конвалія - найулюбленіша з квіток Лесі, а Сафо - її улюблена богиня кохання. Цього ж року юна літераторка береться за переклад Гомерової "Іліади", а також творів Гоголя та Овідія.
Ще один талант Лесі Українки - живопис. На 22-му році життя вона вчиться малюванню.
Лесина гімназія була вдома, в якій дівчинка здобула грунтовну українську і освіту, і виховання. Анатоль Костенко в монографії "Леся Українка" писав, що на Україні наприкінці 19 і на початку 20 століття було всього-навсього десять родин з середовища інтелегентів, які зберегли українську мову. У Києві таких родин було три: Лисенки, Старицькі, Косачі. В дитинстві Леся вивчала німецьку, французьку мови, а далі - польську, російську, давньогрецьку, латинську, італійську, болгарську, англійську. За рік до смерті почала вивчати іспанську. Перебуваючи в країнах Західної Європи, письменниця вільно контактувала з іноземцями на всіх цих мовах. Могла порозумітися і чеською, і грузинською, і навіть трохи арабською. Леся - еталон того, як завдяки наполегливості самотужки за короткий час можна оволодіти десятком мов, щоб почувати себе вільною в спілкуванні з чужинцями. Леся Українка була не тільки геніальною поетесою, а ще й талановитим перекладачем.
Леся Українка була щирою українською патріоткою і сповідувала високу національну ідею, нею володіє глибоке почуття гідності свого етносу.
Ні! Я жива! Я буду вічно жити!
Я в серці маю те, що не вмирає.
"Лісова пісня" - пісня пісень Лесі Українки. В 2016 році цій драмі-феєрії - 105 років. Написала її Леся за 10 днів. До створення привела туга за волинськими лісами та материнські перекази про мавок. Головне джерело "Лісової пісні" - волинські повір'я та легенди. В листі до матері Леся писала: "Я в Колодяжному в місячну ніч бігала самотою в ліс (ви того не знали) і там ждала, щоб мені привиділася мавка". Жанр цього твору сама авторка визначила як драму-феєрію, хоч можна і визначити як трагедія. Тому що в цій "пісні" трагедію втраченої, пропащої в буденщині душі Леся Українка зробила основною темою, а ідеєю - гімн людині в її пориванні до волі, до творчості, до краси. Щоб був поступ суспільства, кожна людина має прагнути до перемоги добра над злом, світла над темрявою, волі над гнітом, правди над кривдою. Тільки вільна людина, вільний народ можуть жити повноцінним життям і на повну силу розвинути свої духовні сили.
Твого слова співучого сила
кличе нас до щасливих висот.
У піснях свій народ ти любила -
І тебе не забуде народ.
(В.Сосюра)
Рекомендуємо прочитати:
Ще один талант Лесі Українки - живопис. На 22-му році життя вона вчиться малюванню.
Лесина гімназія була вдома, в якій дівчинка здобула грунтовну українську і освіту, і виховання. Анатоль Костенко в монографії "Леся Українка" писав, що на Україні наприкінці 19 і на початку 20 століття було всього-навсього десять родин з середовища інтелегентів, які зберегли українську мову. У Києві таких родин було три: Лисенки, Старицькі, Косачі. В дитинстві Леся вивчала німецьку, французьку мови, а далі - польську, російську, давньогрецьку, латинську, італійську, болгарську, англійську. За рік до смерті почала вивчати іспанську. Перебуваючи в країнах Західної Європи, письменниця вільно контактувала з іноземцями на всіх цих мовах. Могла порозумітися і чеською, і грузинською, і навіть трохи арабською. Леся - еталон того, як завдяки наполегливості самотужки за короткий час можна оволодіти десятком мов, щоб почувати себе вільною в спілкуванні з чужинцями. Леся Українка була не тільки геніальною поетесою, а ще й талановитим перекладачем.
Леся Українка була щирою українською патріоткою і сповідувала високу національну ідею, нею володіє глибоке почуття гідності свого етносу.
Ні! Я жива! Я буду вічно жити!
Я в серці маю те, що не вмирає.
"Лісова пісня" - пісня пісень Лесі Українки. В 2016 році цій драмі-феєрії - 105 років. Написала її Леся за 10 днів. До створення привела туга за волинськими лісами та материнські перекази про мавок. Головне джерело "Лісової пісні" - волинські повір'я та легенди. В листі до матері Леся писала: "Я в Колодяжному в місячну ніч бігала самотою в ліс (ви того не знали) і там ждала, щоб мені привиділася мавка". Жанр цього твору сама авторка визначила як драму-феєрію, хоч можна і визначити як трагедія. Тому що в цій "пісні" трагедію втраченої, пропащої в буденщині душі Леся Українка зробила основною темою, а ідеєю - гімн людині в її пориванні до волі, до творчості, до краси. Щоб був поступ суспільства, кожна людина має прагнути до перемоги добра над злом, світла над темрявою, волі над гнітом, правди над кривдою. Тільки вільна людина, вільний народ можуть жити повноцінним життям і на повну силу розвинути свої духовні сили.
Пропонуємо шанувальникам нашої бібліотеки переглянути виставку-портрет "Ні долі, ні волі у мене нема, зосталася тільки надія одна".
кличе нас до щасливих висот.
У піснях свій народ ти любила -
І тебе не забуде народ.
(В.Сосюра)
Рекомендуємо прочитати:
- Українка, Л. Бояриня: Драматична поема / Л.Українка. - Київ: Богдана, 2006. - 79 с.
- Українка, Л. Вірші; Драматичні поеми / Л.Українка. - Харків: Фоліо, 2008. - 351 с.
- Українка, Л. Горить моє серце: вірші та поеми / Л.Українка. - Київ: Київська правда, 2006. - 462 с.
- Українка, Л. Давня казка / Л.Українка. - Київ: Школа, 2006. - 239 с.
- Українка, Л. До музи / Л.Українка. - Харків: Фоліо, 2008. - 222 с.
- Українка, Л. Досвітні огні: Вірші, поеми / Л.Українка. - Київ: Веселка, 1983. - 150 с.
Немає коментарів:
Дописати коментар