Історія бібліотеки

НАРОДЖЕННЯ БІБЛІОТЕКИ
Бібліотека імені О.Пироговського була створена 1 серпня 1951 року. Спочатку вона займала одна кімнату площею 12 кв. м в клубі імені С.Кірова в Першотравневому селищі. В березні 1952 року відкрила свої двері для читачів. Книжковий фонд бібліотеки на той час складав 4636 примірників. В бібліотеці було 120 читачів. 
В жовтні 1952 року бібліотека отримала двокімнатне приміщення площею 60 кв. м в школі №43 по вулиці Івана Клименка. 
В грудні 1953 року бібліотека отримала нове приміщення площею 259 кв. м на першому поверсі п'ятиповерхового житлового будинку по вулиці Максима Кривоноса, 19. 
12 жовтня 1965 року бібліотеці присвоєно ім'я Олександра Сидоровича Пироговського.

ОЛЕКСАНДР СИДОРОВИЧ ПИРОГОВСЬКИЙ (24 серпня 1897 - 6 листопада 1943) - Герой Радянського Союзу, в роки радянсько-німецької війни один з організаторів партійного підпілля райкому партії.
Біографія
Народився Олександр Сидорович Пироговський 24 серпня 1897 року у місті Гайсині на Вінниччині  в робітничій родині. Шестирічним залишився без батька, його вихованням займалися сестри. Закінчив військово-музичну школу. Працював музикантом у Гайсинському кінотеатрі.
В 1916 році призваний на військову службу. Учасник Першої світової війни.
З 1919 року в рядах Червоної армії, учасник громадянської війни, у 1919-1924 роках служив у Дніпровській військовій флотилії. 1924 року демобілізований.
Член КПРС із 1927 року. 
працював на Гайсинському та Київському залізничних вузлах стрілочником, потім робітником лісозаводу імені Першого травня в Києві. На заводі був обраний секретарем партійної організації, а напередодні війни призначений директором заводу.
Коли фашистська навала докотилася до Києва, міськком партії залишив Пироговського в столиці для підпільної діяльності. Так сталося через те, що саме Залізничний район був основною базою для діяльності міського підпілля.
Коли фашисти захопили столицю ураїни, Олександр Пироговський вже очолював (із серпня 1941 оку) Залізничний підпільний райком партії, штаб якого містився по вулиці Садовій, 7 (нині - Червонопартизанська) у квартирі Євдокії Микитівни Ярої.
Кипіла робота по створенню підпільних груп, більшість яких мали радіоприймачі. Занотовували радіопередачі з "Великої землі", за змістом яких випускали листівки, в них закликали населення боротися проти гітлерівців. Найбільш активно підпільні групи діяли на станції Київ - Товарний та Київ - Пасажирський, у депо імені Андрєєва.
З документом, який засвідчував, що він є кур'єром спиртогорілчаного заводу, олександр Пироговський щодня йшов окупованим містом до товаришів по боротьбі. До когось - забрати готові до розповсюдження листівки, до інших - передати вибухівку, дати чергове завдання чи попередити проо небезпеку.
За дорученням Пироговського наприкінці 1941 року В.Шишків створив на Чоколівці підпільну організацію "Київський робітник", яка видавала листівки, антифашистські брошури. Члени родини Шишкіна виконували обов'язки зв'язкових підпільного райкому. За час окупації "Київський робітник" надрукував і розклеїв по Києву понад сім тисяч примірників листівок і зведень Радінформбюро.
На початку 1942 року за дорученням О.Пироговського підпільник М.Гриценко створив організацію на Чоколівському лісозаводі.
Квартира Євдокії Ярової - простої безпартійної жінки - стала основним штабом підпільників, які діяли в умовах масових арештів. Особливо активізувалася підпільна діяльність після розгрому фашистів під Сталінградом. На початку 1943 року в Києві вже діяло 66 партійно-комсомольських організацій. У Залізничному районі - 23 підпільні оганізації, до яких входили 267 відважних патріотів.
Ефективно діяли підпільники на залізниці. Ось один з прикладів: замінували залізничне полотно на перегоні Дарниця - Бровари і підірвали ешелон з німецькими солдатами. В результаті цієї операції були вбиті і поранені понад 600 есесівців.
У жовтні 1943 року Радянська Армія підійшла до берегів Дніпра. Вже визволили Дарницю, а головні сили просувалися у бік Вишгорода. Нарешті Радінформбюро 19 жовтня повідомило: "Наші війська після жорстоких боїв оволоділи сильно укріпленим пунктом - Вишгородом". А вже 31 жовтня трапилося неповторне: гестапівці, за допомогою зрадника, натрапили на слід підпільників. Серед арештованих був і Олександр Пироговський.
Арештованих катували, вимагали, щоб вони вказали імена та адреси інших патріотів. Але ті мовчали. Мовчав і керівник підпілля. У ніч з 5 на 6 листопада 1943 року поблизу парку імені О.Пушкіна пострілом у голову фашисти обірвали його мужнє життя.
За зразкове виконання бойових завдань командування в боротьбі проти німецько-фашистських загарбників у тилу противника і виявлені при цьому відвагу і геройство та за особливі заслуги в розвитку партизанського руху в україні Указом Президії Верховної Ради СРСР від 2 травня 1845 року Пироговському Олександру Сидоровичу посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
Похований на Лук'янівському цвинтарі в Києві (прах перенесено з Пушкінського парку).

Вшанування
  • У Гайсині на районному Будинку культури на його честь встановлена меморіальна дошка.
  • У Києві одна з вулиць з 1984 року носить ім'я героя.
  • З 1936 року О.Пироговський жив на вулиці Тарасівській, 19, де йому встановлено меморіальну дошку.
  • Ім'я О.С.Пироговського вибито на пам'ятному знакові партизанам і підпільникам Вінниччини в місті Вінниці.
  • В Києві його ім'я носить бібліотека в Солом'янському районі.
 

Використана література
  • Боевые звезды киевлян. - Киев: Политиздат Украины, 1983.
  • Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. том 2. - Москва: Воениздат, 1988.
  • Люди легенд. Выпуск 5. - Москва, 1974.
  • Подвигом прославленные. - Киев, 1985.

Немає коментарів:

Дописати коментар