Скорботна свічка пам'яті святої

 Сьогодні в Україні та світі вшановують жертв Голокосту. Дата 27 січня обрана не випадково: саме цього дня 1945 року війська 1-го Українського фронту визволили в’язнів найбільшого гітлерівського концтабору смерті Аушвіц-Біркенау неподалік польського Освенціма. Цей табір став у сучасному світі символом Голокосту, геноциду та терору.   

  Голокост - це страшне і нелюдське явище, породжене ненавистю і фанатизмом, затятим расизмом і принизливими забобонами, яке відбувалося в період 1933-1945-х років і призвело до умисного винищення практично однієї третини євреїв, а також незліченної кількості представників інших нацменшин.

Брама концтабору Аушвіц-Біркенау

 Початком Голокосту вважається січень 1933 року, коли до влади прийшов Гітлер. У своїй книзі «Майн Кампф» ("Моя боротьба") він обґрунтував антисемітську ідеологію партії (вороже ставлення до єврейського народу). Поступово євреї виключалися з державного, суспільного життя. Їх позбавляли можливості займатися своєю професією, виганяли зі шкіл, університетів. Апогею ця кампанія досягла в 1935 році, після прийняття «нюрнберзьких законів». В ніч з 9 на 10 листопада 1938 року за наказом Геббельса відбулися єврейські погроми, які увійшли в історію під назвою «кришталевої ночі». 

Депортація євреїв, 1942 рік

  Другий етап Голокосту – 1939-1941 роки.     Він розпочався 1 вересня 1939 року. Нацисти   примушували євреїв носити особливі   позначки, збирали їх у гетто, відправляли в   трудові табори. Гетто – частина міста,   спеціально відведена для примусового   утримання євреїв з метою їх ізоляції та   подальшого знищення.

  Третій етап розпочався у 1941 році, разом з   нападом нацистської Німеччини на СРСР.   Вже 20 січня 1942 року в Берліні відбулася   конференція, на якій обговорювалися шляхи остаточного розв’ язання єврейського питання. «Остаточне розв’язання» за нацистськими методами – масові розстріли, табори знищення. Масові розстріли проводили спеціально створені зондеркоманди за   підтримки  СС та місцевої поліції.

Львівське гетто, 1942 рік

 Винищення євреїв, яке вже тривало в   Польщі  та інших окупованих нацистами   територіях, було розширене й на Україну. Як   відомо, одразу після окупації України   нацисти  розгорнули широку мережу гетто   (найбільшим  було Львівське), а згодом   почали масово розстрілювати єврейське   населення. Одними з найбільших і   найвідоміших були розстріли у Бабиному   Яру  в Києві, але знищення євреїв України   було  систематичними і повсюдними.

    

 За весь час німецької окупації у

Бабин Яр, 29 вересня 1941 року

Бабиному Яру було розстріляно 90–100 тисяч людей, з них десь 65–70 тисяч євреїв. У 1946 році на Нюрнберзькому процесі наводилася оцінка близько 100 тисяч осіб, згідно висновкам спеціальної державної комісії для розслідування нацистських злочинів під час окупації Києва.

 У часи Голокосту німецькі органи влади переслідували й інші етнічні групи через їхню гадану расову та біологічну меншовартість: ромів, людей з інвалідністю та деякі слов’янські народи. Інші групи зазнавали переслідувань на політичних, ідеологічних і поведінкових підставах. Серед них були комуністи, соціалісти, Свідки Єгови та гомосексуали. В цілому у період між 1933 і 1945 роками німцями та колабораціоністами було вбито більше 11 мільйонів чоловіків, жінок і дітей. Приблизно шість мільйонів з них були євреями.

 1 листопада 2005 року Генеральна асамблея ООН прийняла Резолюцію № 60/7, у якій говориться, що «Голокост, який привів до знищення однієї третини євреїв і незліченної кількості представників інших національностей, буде завжди слугувати всім людям пересторогою про небезпеки, які приховують у собі ненависть, фанатизм, расизм та упередження…». Саме цей документ оголосив Днем пам’яті жертв Голокосту 27 січня.