Усі присутні вчилися дивитися на світ ширше, адже безбар’єрність - це не лише про пандуси чи архітектурні рішення, а насамперед про просту людську повагу. Про простір, зручний і затишний для кожного: від матусі з візочком та літньої людини до кожної дитини чи дорослого у різні моменти їхнього життя.
Під час заходу школярі розбиралися, якими бувають бар’єри, і відкрили для себе важливу істину, що найбільша перешкода - це людська байдужість. Шукати порозуміння вчилися на практиці: розігрували буденні сценки та обговорювали їх, а під час вправи "Мова поваги" тренувалися добирати слова, які підтримують, а не ображають чи відштовхують.
Наостанок усе почуте закріпили переглядом короткого фільму, який допоміг усім глибше відчути емоції та переживання людей навколо.
Врешті-решт усі присутні дійшли важливого висновку: нікому не потрібна жалість, усім потрібні рівність і тактовність. Вміти помічати тих, хто поруч, і приймати людей такими, якими вони є - це і є той перший крок, з якого починається простір без барʼєрів та обмежень.
Немає коментарів:
Дописати коментар