СВІЧА ГОРИТЬ...

 28 листопада                                                                        День пам'яті жертв голодоморів

День пам'яті жертв голодоморів відзначається в Україні згідно з Указом Президента  ( від 26.11.1998 р. зі змінами від 21.05.2007 р.) щорічно у четверту суботу листопада.

                                                А люди біднії в селі,

                                       Неначе злякані ягнята,

                                       Позамикалися у хатах

                                       Та й мруть...

                                       Сумують комини 

                                               без диму,

                                       А за городами,

                                               за тином

                                       Могили чорнії ростуть.

                                       Гробокопателі в селі

                                       Волочать трупи

                                               ланцюгами

                                       За царину - і засипають

                                       Без домовини;  Дні

                                               минають,

                                       Минають місяці, - село

                                       Навік замовкло,

                                                оніміло

                                       І кропивою поросло.

                                                    ( Т.Шевченко "Чума" )                                                                                  Багатовікова історія українського народу - це, насамперед, літопис життя і смерті народу-великомученика , на долю якого було досить лиха. Майже кожне століття, як свідчать давні джерела, позначене голодними роками, наслідками епідемій, спустошливими війнами, чужоземними навалами. Дивна історія Великого народу, що не мав навіть коротенького відтинку часу для перепочинку задля відновлення сил та енергії.  Найбільших втрат зазнала Україна саме у ХХ столітті. Кривавим і тернистим видався її шлях до Незалежності. Одна з найжахливіших і найсумніших сторінок української історії - голодомор 1932-1933 років, який знекровив і спустошив нашу землю, забрав мільйони безневинних жертв. Близько третини загиблих були діти.                                                                                                                                                          Виснажені до краю:

                                                               - Крихітку хліба, матусю,

                                                                Хлібця!..                

                                                                І крик завмирає. 

   Голодомор - штучно створений у 1932-1933 роках більшовицьким режимом СРСР голод, від якого загинули мільйони українців. У 1929 році розгортається масова колективізація. Вступаючи до колгоспу, кожна селянська сім'я змушена віддавати весь свій сільськогосподарський інвентар, коней, корів, овець. У селянина відбирають найдорожче - батьківську землю. Влада прагне витягти з села якомога більше зерна. Державні хлібозаготівлі перетворюються на війну режиму з селянством. У 1931 р. у селян забрано майже половину врожаю. І вже цього року українське село голодує. У липні 1932 р. Кремль визначає для України заздалегідь нереальні плани хлібозаготівель. 7 серпня 1932 р. за ініціативою Й.Сталіна запроваджується постанова, відповідно до якої так зване "розкрадання колгоспного майна" карається розстрілом або позбавленням волі терміном не менше ніж на 10 років. У народі постанова отримує назву "Закон про п'ять колосків". Навіть за декілька зрізаних колосків на ще недавно своєму полі тих, хто голодував, жорстоко репресували. У результаті цих дій більшість мешканців України виявилися приреченими на голодну смерть.  

                                   Тиждень терпів я від голоду муки,

                                   Плакав, ходив, простягаючи руки,

                                   Врешті ходити уже я не зміг,

                                   Ледве дійшов і упав на поріг...

                                   Їсти не хочеться - смерті вже жду.  

                                                         (О.Олесь)

                                                                                                                                                          Практично до кінця 80-х років ХХ ст. в СРСР офіційно заперечувалася наявність Голодомору та його жертв. Однак приховати цей страшний злочин не вдалося. "...Голодомор визнається актом геноциду українського народу як наслідок навмисних дій тоталітарного репресивного сталінського режиму, спрямованих на масове знищення частини українського та інших народів колишнього СРСР". Дуже мало лишилося свідків тих страшних часів. Нечисленні приклади, достовірні факти потрібно відтворювати, варто не забувати і передавати їх наступним поколінням, бо це - історія нашого народу. Робити все можливе, аби подібні трагедії не могли повторитися

                                              Н І К О Л И !

       СХИЛЯЄМОСЬ ПЕРЕД ПАМ'ЯТТЮ  НЕВИННО ЗАГИБЛИХ !!! 

                     

  Колектив бібліотеки підготував виставку, присвячену сумній даті.

                                                      Література:

• Злочин. - Мельбурн; К.: Фортуна, 2003. - 554 с.
• Колективізація і голод на Україні 1929-1933. - К.: Наукова думка, 1993. - 736
• Кульчицький, С. Голодомор 1932-1933 рр. як геноцид: труднощі усвідомлення. -К. :Наш час, 2008. - 422 с.
• Листопад, А. Біла молитва братика. - К.: Веселка, 1993. - 24 с.
• Мак, О. Каміння під косою. - К.:Лелека, 2004. - 144 с.
• Марочко, В. Творці Голодомору 1932-1933 рр. - К.: ПП Наталія Брехуненко, 2008. - 63 с.
• Народні оповідання. - К. :Муз.Україна, 1992. - 20 с.
• Національна книга пам'яті жертв голодомору 1932-1933 років в Україні: місто Київ. - К.: Фенікс, 2008. - 583 с.
• Скрипка,Л. Бабусина оповідка. -К. : Сучасний письменник, 2009. - 23 с.
• Соловей, Д. Голгота України. - Дрогобич: Відродження, 1993. - 287 с.