понеділок, лютого 15, 2016

СТРІТЕННЯ ГОСПОДНЄ


15 лютого Ісус Христос у віці сорока днів від народження був принесений до Єрусалимського храму. Його матері, як і будь-якій жінці, закон церковний забороняв уходити до храму. А вже після того, як необхідний термін вийде, мати повинна принести до храму жертву  - дві горлиці та два голубенятка. Коли мати Ісуса Христа прийшла до храму разом із Йосипом і маленьким Ісусом, туди ж навідався праведний старець Симеон. Йому було одкровення, що він не помре до тих пір, аж поки не побачить Спасителя. Симеон узяв малого Ісуса на руки і сказав: "Нині відпускаєш раба твого, Владико, як обіцяв, з миром, адже ж бачили очі мої Твоє спасіння...". Там же, у храмі, була того дня й благочестива Анна Пророчиця. Вона тако дарувала своє благословення Сину Божому й опісля говорила всім в Єрусалимі про пришестя Спасителя на землю. Подія, коли святі Симеон і Анна зустріли в храмі Спасителя, святкується православною церквою як Стрітення Господнє. В цей день прийнято освячувати воду в церкві. Ця вода має надзвичайну магічну силу, вона є цілющою. Разом з водою святили також свічки. Бо дві ці одвічні стихії - вода і вогонь - багато важили в житті наших предків. Стрітенськогю свічкою ( або ще її називали "громницею") обкурювали дім, щоб очистився від усякої скверни, запалювали її під час грози, давали в руки померлому, щоб освітлювала його останню путь. Як син ішов на війну, батько, благословляючи, кропив його стрітенською водою і промовляв: "Боже тебе збережи!".       
                                               Най цей пресвятий вогонь
                                               Дійде до Божих долонь,
                                               Як Бог нас зігріває,
                                               Так і цей святий вогонь палає...
Свято має ще назви: Стрічення, Стрічань, Зимобор, Громниця.


15 лютого, за народним повір'ям, зустрічаються Зима і Літо. ( В давнину наші пращури ділили рік на два сезони:  зиму й літо, тобто на зимове та літнє сонцестояння - в образі Коляди і Купала). Зима - стара, сива і зігнута. Літо - весела, вродлива дівчина. Зустрічаючись на дорозі, стара баба Зима та молода дівчина Літо жартують і бажають одне одному здоров'я. Літо жартома дорікає Зимі: "Я оце робила й працювала, а ти поїла й попила!". Вони сперечаються, кому слід піти далі, а кому - вернутися. Якщо цього дня до вечора потеплішає, значить, Літо перемогло в цій суперечці, а якщо стане холодніше, значить, поки що більше пощастило Зимі. Стара Зима переспорила і ще довго не дасть вона Літечку принести свої дари і дозволити господярям орати-засівати.                                                                                "...Та як би вона вже там не хвицалась, а як літо посміхнеться, то сонце засяє, вітер повіє і земля проснеться!" - каже народна казка про зустріч літа з зимою.

                                         - Насуплю я брови, - говорить зима, -
                                         І вітер з морозом повіє:
                                         Усе скрізь загине - рятунку нема!
                                         Під снігом замре, заніміє.
                                         - А я засміюся, - весна відмовля, -
                                         І сонце пекуче засяє:
                                         Прокинуться луки, ліси і поля, -
                                         Усе зацвіте, заспіває!
                                                                    (С.Черкасенко)


                          Стрітення! Стрітення!
                    Зі стріх вода капле...
                    Зустрілася вже Зима
                    Із молодою Весною...
                    І сонечко покотилося
                    Зі скляної гори - 
                    Скоро у сад завітає.
                    А із далекого вирію
                    Вже і пташки вирушають.
                    Чи наробив їм хаток?
                    Готуйся гостей зустрічати!
                                              (Микола Бук)



                                             
                                                        Джерела публікації:
  • Воропай, О. Звичаї нашого народу. - К.: Велес, 2005. - 528 с.
  • Маковій, Г. Очі згори. - К.: Генеза, 1996. - 496 с.
  • Скуратівський, В. Білояр. - Тернопіль: Богдан, 2007. - 144 с.
  • Шкода, М. Традиції і свята українського народу. - Донецьк: ТОВ ВКФ "БАО", 2007. - 384с.



Поздоровляємо зі Святом СТРІТЕННЯ!!!













Немає коментарів:

Дописати коментар