"Конституцію вивчаю, буду знати, користуватись нею й поважати"
Конституція України прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. Сучасна Конституція (від латинського constitutio - устрій, положення) України створена як з урахуванням сучасного світового досвіду, так і з урахуванням історичних традицій українського народу, зокрема численних державотворчих актів, творених українцями в минулому.
Першою конституцією України була конституція гетьмана Пилипа Орлика, прийнята на козацькій раді у Бендерах 5 квітня 1710 р. одночасно з обранням Пилипа Орлика на гетьмана. Її повна назва - "Пакти і конституції прав і вольностей Війська Запорозького". Конституція Пилипа Орлика вперше в історії визначала нову форму існування держави - правову. Україна проголошувалася незалежною суверенною державою. Конституція була написана українською та латинською мовами, згодом вона перекладалася багатьма мовами Європи як зразок найвищого гатунку.
Принципи народовладдя (демократії) було покладено і в Конституцію Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР) та Української Народної Республіки (УНР). Прийнята Центральною Радою 29 квітня 1919 р. Конституція УНР у статті 1 проголошувала: "...себе і нині є державою суверенною, самостійною і ні від кого не залежною". У період запровадження і функціонування радянської влади в Україні було прийнято чотири Конституції (1919, 1929, 1937, 1978 рр.).
Нова Конституція України - незалежної, суверенної, демократичної і правової держави - має забезпечити гуманістичні ідеали в Україні. Тільки той, хто любить свою Вітчизну, свій народ, своїх батьків і свою оселю, зможе зробити свою країну багатою, а себе щасливим. Конституція України - утвердження нашого державного поступу до гідного українського народу життя. Вона є цінністю як для нинішних, так і для майбутніх поколінь.
Буває, часом сліпну від краси,
Спинюсь, не тямлю, що воно за диво, -
оці степи, це небо, ці ліси,
усе так гарно, чисто, незрадливо,
усе як є - дороги, явори,
усе моє, все зветься Україна.
(Л.Костенко)
