14 грудня в Україні відзначають День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС . Ліквідатори - люди різного віку, національностей і професій. Упродовж 1986-1987 років вони працювали у небезпечній зоні позмінно: ті, що набирали максимально допустиму дозу радіації, поверталися додому, а на їх місце приїжджали інші.Про Чорнобильську катастрофу написано сотні книг, проте є ті, які дійсно варто прочитати - книги, що спонукають зупинитися і подумати. На полиці бібліотеки "Преображенська" привертає увагу цікава книга "Реактори не вибухають. Коротка історія Чорнобильської катастрофи". Автори: Катерина Міхаліцина та Станіслав Дворницький. Книга надрукована в 2020 році видавництвом Портал. 
В книзі читач може дізнатися про Чорнобиль, як місто, як атомну електростанцію, як Зону відчуження, як трагедію і як символ. Чорнобиль показано в кількох вимірах: технічному, емоційному, природничому, політичному.
Чорнобильська зона відчуження. Закрита зона, яка сформована 1986 року після відселення місцевих мешканців. Контрольно-пропускний пункт "Дитятки" - головна "брама" в чорнобильську зону відчуження. В'їзна стела з колючим словом "Чорнобиль", від якого раптом стає мулько. Чорнобиль, або чорнобильник - народні назви полину звичайного. Саме з ними пов'язують і назву міста. Проте інколи у зв'язку з цим згадують іще меланхленів (чорноодягнених) - стародавній народ Східної Європи, про який писав давньогрецький історик Геродот. На сторінках книги подається цікава історія міста. А про Чорнобиль-2 що відомо? І про нього є відомості. За 18 кілометрів від Чорнобиля розташовано Чорнобильську атомну станцію. І ось той самий четвертий енергоблок, ядерний реактор якого вибухнув у ніч із 25 на 26 квітня 1986 року і розділив світову історію на до та після Чорнобиля. Хто і як зупиняв потік радіоактивних частинок, який не дуже-то й можливо зупинити? Турбіністи, електрики, оператори машинного залу першими взялися гасити зруйнований реактор і дрібні пожежі, які виникали то тут, то там, розбирали завали, відключали апарати й системи, рятували те, що ще можна було врятувати. Ні в кого з них не було спеціального протирадіаційного захисту, крім звичайної форми. Людям ставало погано. Карети "швидкої" не встигали завозити людей до лікарень. Важко навіть уявити, через яке пекло пройшли ліквідатори. А ті, хто обслуговували АЕС одразу після аварії, літали на вертольотах, скидали з даху графіт, вивозили людей, захоронювали небезпечні об'єкти. Неначе безсмертні боги пірнали в шалений вогонь. Більшості з них уже давно немає. Вони померли від променевої хвороби, раку, лейкозу та інших підступних недуг. На знак їхньої мужності й самовідданої праці 14 грудня в Україні відзначають День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Гортаючи сторінки, можна узнати факти про ядерну зброю, радіацію, техніку, яка брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. А ще про "рудий" ліс, про проект"Укриття" і багато ще цікавої інформації. Зокрема, про основні технічні причини аварії на ЧАЕС. Є розділ "Об'єкти зони відчуження". І як підсумок "Наслідки чорнобильської катастрофи". Корисним буде і розділ "Основні джерела, використані в роботі над книжкою": книжки, статті в інтернеті, сайти, відео на платформі Youtube. Книгу "Реактори не вибухають" не можна прочитати за один раз. Дуже багато інформації, ілюстрацій від студії "seri|graph". Можна вважати це видання як данину шани героям, які вистояли в чорнобильському жахітті, які поверталися додому і жили, як уміли. Навіть не завжди одержували обіцяне "за службу". І багато тих, хто пішов у вічність. Низький уклін їм за їх героїзм, самовідданість та мужність! Шануємо, пам'ятаємо! З книгою можна ознайомитися в бібліотеці "Преображенська" кожного дня з 9.00 до 17.30 (крім п'ятниці та неділі).
