29 січня - День пам'яті Героїв Крут
При станції Крути їх триста було
Ой сніжини линуть
На поля, низини,
Покривають місто Крути
В нашій Україні.
Був там бій завзятий -
Це вам треба знати!
Там боролось хлопців триста
З ворогом проклятим.
Бились хлопці жваво.
Та гукали "Слава!"
Та побив їх ворог лютий,
Мати заридала.
В нас у січні свято,
В день двадцять дев'ятий,
Треба хлопців нам, Крутянців,
У цей день згадати.
Бо вони змагались
У цей день холодний,
Щоб Державу Українську
Мали ми сьогодні!
(Христина Лисовецька)
Проголошення самостійної Української Народної Республіки 25 січня 1918 р. активізувало дії українських більшовиків. Курінь січових стрільців вів кровопролитні бої проти радянських військ під командуванням М.Муравйова на підступах до Києва. І уночі 28 січня 1918 р. з Києва було вислано на фронт останні українські формування, які мали зупинити ворога на шляху до столиці. Були це переважно юнаки Військової Школи, студенти університету св.Володимира , студенти гімназій, які утворили Помічний Курінь Студентів Січових Стрільців - майже 300 осіб під командуванням сотника Омельченка. Тим часом фронт відкотився до вузлової станції Крути, де 29 січня відбулася вирішальна битва. Бійці куреня бились із завзяттям, але стримати більшовицьку навалу не змогли. Крутянський бій підтвердив не лише готовність молоді відстоювати ідеали української революції, але серйозні прорахунки концепції Центральної Ради щодо оборони республіки, зокрема, нехтування її лідерів створенням регулярної армії. Пізніше, коли Крути знову відійшли до УНР, на станції було зібрано останки полеглих, перевезено до Києва і 19 березня з військовими почестями поховано у братській могилі на Аскольдовому цвинтарі. Трагічна загибель студентського куреня під Крутами стала символом патріотизму і жертовності у боротьбі за незалежну Україну.
При станції Крути їх триста було
Ой сніжини линуть
На поля, низини,
Покривають місто Крути
В нашій Україні.
Був там бій завзятий -
Це вам треба знати!
Там боролось хлопців триста
З ворогом проклятим.
Бились хлопці жваво.
Та гукали "Слава!"
Та побив їх ворог лютий,
Мати заридала.
В нас у січні свято,
В день двадцять дев'ятий,
Треба хлопців нам, Крутянців,
У цей день згадати.
Бо вони змагались
У цей день холодний,
Щоб Державу Українську
Мали ми сьогодні!
(Христина Лисовецька)
Проголошення самостійної Української Народної Республіки 25 січня 1918 р. активізувало дії українських більшовиків. Курінь січових стрільців вів кровопролитні бої проти радянських військ під командуванням М.Муравйова на підступах до Києва. І уночі 28 січня 1918 р. з Києва було вислано на фронт останні українські формування, які мали зупинити ворога на шляху до столиці. Були це переважно юнаки Військової Школи, студенти університету св.Володимира , студенти гімназій, які утворили Помічний Курінь Студентів Січових Стрільців - майже 300 осіб під командуванням сотника Омельченка. Тим часом фронт відкотився до вузлової станції Крути, де 29 січня відбулася вирішальна битва. Бійці куреня бились із завзяттям, але стримати більшовицьку навалу не змогли. Крутянський бій підтвердив не лише готовність молоді відстоювати ідеали української революції, але серйозні прорахунки концепції Центральної Ради щодо оборони республіки, зокрема, нехтування її лідерів створенням регулярної армії. Пізніше, коли Крути знову відійшли до УНР, на станції було зібрано останки полеглих, перевезено до Києва і 19 березня з військовими почестями поховано у братській могилі на Аскольдовому цвинтарі. Трагічна загибель студентського куреня під Крутами стала символом патріотизму і жертовності у боротьбі за незалежну Україну.
Література
- Довідник з історії України. - К.: Генеза, 2002. - 1136 с.
- Історія України. - Львів: Світ, 1998. - 488 с.
- Хрестоматія з історії України. - К.: КНТ, 2007. - 520 с.
Немає коментарів:
Дописати коментар